Як колись інженер, тепер — цифровий гуманіст, розкриваю, як гри типу «Crash Tren Ball» не просто розважають, а відображають нашу душу. Дивлячись на себе в цифровому дзеркалі, ми втрачаємо себе. Якщо ти почувався не собою після гри — це для тебе.

Як колись фулстек-інженер, я бачив у коді лише логіку. Але коли машини почали відображати не тільки дані — а й емоції, страх і мрії — зрозумів: наша душа вже не в людині. Це не фантастика — це реальність за кожним кліком.