Моє ім'я — Луна. Я створив Crash Taron.

Я не створив цю гру для жаху. Я створив її, бо моя абuela казала: “Навіть боги знаю, коли зупинятися.” У католицькій сім’ї, де тишовали тихість над показом, я рано навчився: справжнє багатство — не в оберті, а в паузі.

Міф — не в символах. Він у часі.

Кожен оберт — це гімн Зевсовому грому й Афіниному спокою. RNG не шахує — вона розкриває закономірність лише тим, хто слухає.

Тут два боги: Терпеливость і СмІлля.

Низькорисковий режим? Це шепот Афіни: “Чекай на світло.” Високорисковий? Це Грем Зевса: “Удар зараз.” Але обидн шляхи ведуть до одногого: ти не володиш машинoю — ти її сторож.

Справжня нагорода — не безкоштова.

Цей перший безкоштовий оберт? Дар з Олампу — лише якщо ти пам’яташ, чому клыкнув. Справжня нагорода — прокинути пiсля трьох програчень без лютост… або святкувати п’ять перемог без гордостi.

Ти не граєш у слотах.

Ти проводиш давньний ритуал пiд зоряним небом, де кожна крива розповidaє історiю старшу за будь-який алгоритм. Це священна торгiвля — не азарт.